Варшавська мелодія.
Осінь завершилась.А найкращим завершенням моєї осені міг бути тільки похід у театр.Як б банально не звучало,але саме походу у театр з класом,я хочу присвятити цю статтю.Театр-для мене це одна з частинок мого життя,без якої воно просто втрачає свої барви,свою цікавість.
П`єса `Варшавська мелодія` припала до душі всім глядачам,я навіть от що скажу,плакали і сміялись ті,які пішли в театр добровільно-примусово,чи просто,бо нічого робити вдома у п'ятницю ввечері.
Дійство відбувалось у театрі імені Марії Заньковецької,на камерній сцені.Написана п'єса у 1967 Леонідом Зоріним,показала нам,такі недоліки сталінського керівництва,а саме закон 1947 р., що забороняв шлюби з іноземцями.
Це історія двох молодих людей,вона-полька,студентка консерваторії,яка живе два роки в країні і збирається стати співачкою.Він-радянський студент,що мріє займатись виноробством. Зустрічались вони десь близько року,але це все зруйнувалось отим сталінським законом.Вони роз'їхались і побачились лише через 10 років.І ось, вони вже одружені.Вона-на полякові, а він на звичайній радянській жінці.Проте,їм довелося знов розлучитися.Чим закінчується ця історія я говорити не хочу,буду інтригувати свого читача,який вистави ще не бачив,але хоче подивитись.Найбільше у виставі мені сподобалось те,що у словах Віктора були присутні вірші одного з моїх улюблених поетів-Василя Симоненка.Ця вистава вразила мене до глибини душі.Плакати і сміятись справді було над чим.Містичний збіг ім'я головного героя із іменем мого першого кохання,змусив мене задуматись.Та те що я точно можу сказати,ті що ще не бачили цієї вистави-сходіть не пожалкуйте.Адже таке естетичне задоволення варте набагато більшого аніж 25 гривень і трохи більше години вільного часу.
У ролях:
Гелена-Юлія Михалюк
Віктор-Олександр Норчук.
Евриїдки-Наталія Боймук,Христина Гузиль,Світлана Мелеш,Марія Шумейко.
