пятница, 21 декабря 2012 г.

№2 Леона Вишневська

№2
Леона Вишневська


Мені справді соромно,що я дізналась про цю дівчину нещодавно.Її поезія змушує кожну клітину мого тіла відчувати дивний мандраж,який супроводжують сум і радість одночасно
Це геніально.Гарна,розумна,талановита молода жінка у наш час-щось на грані фантастики
.Щось на межі інсульту душі від насолоди
..почитайте,гарантую,вам сподобається



 Час-як повна жменя піску, тільки розгорни долоню
і він поллється днями крізь пальці.
Ти можеш вийти з мережі зв’язку, можеш
загубитись хвилею світла між цих забутих Господом станцій.

Небо й далі буде схожим на старий, відболілий синець,
який сонцем ніколи не зійде.
Віра, терпіння, безкорисна любов -все звелось на нівець.
А ти ще досі подумки танеш в його обіймах.

Руки тремтять, зіниці в агонії звузились.
Знаєш,
він почне цінувати все, що у вас було,
коли ти нарешті його залишиш.
Бо ми вчимось цінувати тишу через надлишок музики.


Може, це початок кінця?
Серцем бийся, не здавайся нізащо без бою!
Забудь, все що гнітить, все що він колись обіцяв…
І тоді чорна смуга життя може стати насправді злітною.



Комментариев нет:

Отправить комментарий