Вогнеборці.Ось ким має пишатись Україна!

Зараз листопад,а це означає що навчання у самому розпалі.У особливому ``розпалі`` воно у студентів Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.Особливу увагу я хочу зосередити на 1 курсі пожежної безпеки.Адже цього літа це були звичайні хлопці,які могли собі дозволити гуляти у звичайній,зручній для них одежі,які обіймались із своїми дівчатами,ходили на вечірки,жили своїм звичним життям.Тепер це юнаки,які живуть у казармі,дотримуються чіткого розпорядку дня,не так часто бачаться із близькими,ходять на заняття,вивчають пожежну справу.Та вони самі вибрали свій шлях.Хтось йшов до нього рік,а хтось змалечку мріяв стати рятівником.

     У мене була можливість побувати на прийнятті присяги.15 вересня понад 200 курсантів одягнені у гарну форму,урочисто марширували,співали пісень,та все це вони робили настільки чітко і синхронно,що більшість глядачів не могли повірити своїм очам.Для мене це було ніби кадр із якогось кінофільму про героїв України.Зі стін навчального закладу вийшло понад 30.тис фахівців,серед яких 44 стали генералами.Новоспеченим рятувальникам є на кого рівнятись.Значний відсоток першокурсників є продовжувачами родинних династій пожежних-рятувальників.

Гордість нашої держави!

    У найближчому майбутньому збираюсь взяти інтерв'ю у одного із студентів 1-го курсу,сподіваюсь цього тижня мій блог поповниться на одну-дві цікаві статті про життя у стінах МНС.
  А зараз вони навчаються,пройшли КМБ,щодня важко працюють фізично для того,щоб бути опорою нашої сильної та незалежної України! 

Понад двісті палючих сердець.

Вперше.

Перший крок до кар`єри журналіста.

Семків-13 балів.Саме з цих слів і почалось моє навчання у Малій Академії наук на факультеті журналістики.

Важко передати словами те хвилювання,яке всі,тоді ще,зовсім не досвідчені журналісти малої академії переживали,коли вперше ввійшли до величезної аудиторії університету імені Івана Франка.Мені здавалося,що до стелі не дотягнутися навіть сівши на плечі баскетболіста НБА.Сиділи ми за великим круглим столом,у кожного був в руках маленький клаптик паперу і ручка.Тоді,наш викладач,Мирослава Юріївна Зінько,вже знала,що кожен із нас собою представляє,бо досить скрупульозно вивчила результати нашого тестування,яке проводилось за тиждень до цього.Ось саме в цей момент,коли більшість з нас нервово гризли ручку,вона і сказала нам найважливіші слова,які нам і хотілось тоді почути:

`Як ви вже зрозуміли,ви вже студенти.Студенти Малої академї наук у Львові`.

 Коли я побачила на обличчі людей,що оточували мене добрі і щирі посмішки,на душі відразу стало тепло,та я відчула,що це саме те оточення,з яким я хочу пройти і вогонь,і воду,і купу довгих,та все-таки цікавих лекцій:)

З цього часу пройшло вже два довгих,цікавих,насичених місяці.

Я знайшла нових друзів,вивчила багато нового і цікавого.Зрозуміла,ким саме я хочу бути в майбутньому.

Ось,який цікавий та насичений тиждень мають `МАНівські` журналісти:

• Понеділок.16.30. 404 аудиторія,вулиця ген.Чупринки 49.Заняття з основ журналістики.викладач Наталія Олегівна.
• Середа.16.30.  404 аудиторія,вулиця ген.Чупринки 49.Заняття з української мови.викладач Мирослава Юріївна.
• Середа 18.30.Інтернет журналістика
• Четвер 16.30.228 аудиторія Львівська політехніка.гол.корпус викладач Тетяна Василівна.

Як б не було важко відвідувати заняття,особливо мені,людині яка живе за містом,ми з радістю ходимо на заняття,весело проводимо час,та самі будуємо свій шлях-шлях майбутнього українського журналіста!:)