№2
Леона Вишневська
Мені справді соромно,що я дізналась про цю дівчину нещодавно.Її поезія змушує кожну клітину мого тіла відчувати дивний мандраж,який супроводжують сум і радість одночасно
Це геніально.Гарна,розумна,талановита молода жінка у наш час-щось на грані фантастики
.Щось на межі інсульту душі від насолоди
..почитайте,гарантую,вам сподобається
Час-як повна
жменя піску, тільки розгорни долоню
і він поллється
днями крізь пальці.
Ти можеш вийти з
мережі зв’язку, можеш
загубитись хвилею
світла між цих забутих Господом станцій.
Небо й далі буде
схожим на старий, відболілий синець,
який сонцем
ніколи не зійде.
Віра, терпіння,
безкорисна любов -все звелось на нівець.
А ти ще досі
подумки танеш в його обіймах.
Руки тремтять,
зіниці в агонії звузились.
Знаєш,
він почне
цінувати все, що у вас було,
коли ти нарешті
його залишиш.
Бо ми вчимось
цінувати тишу через надлишок музики.
…
Може, це початок
кінця?
Серцем бийся, не
здавайся нізащо без бою!
Забудь, все що
гнітить, все що він колись обіцяв…
І тоді чорна
смуга життя може стати насправді злітною.